На
головну
сторінку


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів."Суботня пошта " 03.07.2009

У Львові відбувся концерт пам'яті Пабло Сарасате

У концертний сезон 2008 - 2009го музичний світ відзначив сторіччя від дня смерті видатного іспанського композитора і скрипаля Пабло Сарасате. Єдиний концерт пам'яті геніального віртуоза відбувся і в Україні, у Львові - на закриття сезону тут також згадали, що варто­таки вшанувати одного з найвідоміших романтичних скрипалів. Тим більше, що на схилі концертної кар'єри, в 1903 р. він прикрасив своїм виступом перший філармонійний сезон нашого міста.

Ініціатор концерту Остап Шутко, не лише талановитий та успішний скрипаль, лауреат міжнародних конкурсів, але й не менш обдарований організатор музичних акцій, вже вкотре реалізовує мистецькі проекти, що мають на меті залучити якомога ширше коло публіки до концертних залів. От і на концерт пам'яті Сарасате, незважаючи на завершення сезону, зливу і напружений час сесії, зібралося значно більше публіки, ніж можна було сподіватися.

Додатковою родзинкою кожного концерту стає те, що Остап Шутко вміє захопливо, дотепно побудувати і саму програму, і її проведення. Використовуючи досвід багатьох відомих музикантів світу, він не боїться включати в програми популярні твори, справжні шлягери академічної музики, вільно розповідати про них, а навіть спілкуватися з публікою, ставити запитання фахівцям, які сидять у залі, і знаходити і про загальновідомі, і про малознані твори, які він виносить на сцену, цікаву інформацію.
Програму концерту пам'яті Сарасате можна назвати не інакше, як символічною. Розпочався вечір "Крейцеровою сонатою" Л. ван Бетховена - твором, який видатний іспанець грав під час свого виступу у Львові. Остап Шутко виконав її дуетом із знаним в місті піаністом та органістом Петром Довганем.

Сюрпризом для публіки, не вказаним в афіші, стало першовиконання твору для скрипки соло, написаного спеціально на замовлення Шутка для цього концерту. Львівський композитор Вік­тор Камінський буквально за кілька днів написав розгорнуту віртуозну п'єсу - а хіба можна було б пам'яті Сарасате написати щось невіртуозне? - з екстравагантною назвою "Блукаючий дух митця", зашифрувавши у початковій музичній темі монограму прізвища "Сарасате". Використавши максимум складних прийомів скрипкової гри і кілька цитат із творів самого Сарасате, автор створив музику напружену, неспокійну, подекуди навіть жорстку, а разом з тим не поминув і епізодів вишуканої "іспанської" лірики. А те, що молодий скрипаль опанував цей вельми складний текст за два дні, свідчить і про його професійний рівень, і про неабиякий мистецький інтелект, завдяки якому музикант природно переходить від класичних шедеврів до романтичної музики самого Сарасате (а Шутко обрав для цього концерту його чудовий "Андалузький романс"), а від неї - до творів, написаних "тут і тепер".

Спеціальною гостею концерту стала молода іспанська скрипалька Єва Леон, що в останні роки мешкає у НьюЙорку. Уродженка екзотичного раю для туристів, Канарських островів, вона навчалася у багатьох видатних майстрів скрипкової педагогіки світу, зокрема й в українського метра Олега Криси, перемогла на більшості скрипкових конкурсів в Іспанії, а в США отримала престижну премію, завдяки якій перед нею відчинилися двері реномованих залів.

Її манера гри справді заворожує - не те, щоб вона була остаточно бездоганною, із деякими трактуваннями можна було б навіть посперечатися, але скрипалька продемонструвала найголовніше: своє власне артистичне обличчя. І в хрестоматійному концерті Ф.МендельсонаБартольді, і в не менш популярних "Циганських наспівах" Сарасате Єва Леон, тонко відчуваючи стиль кожного твору, все ж презентувала власний образ розкішної романтичної примадонни. Легко і невимушено, вона обирала темпи, розставляла змістові акценти.

Треба віддати належне й Академічному симфонічному оркестру Львівської філармонії та диригентові Юрію Бервецькому, які буквально "на льоту" ловили художні відкриття іспанської скрипальки. Зрештою, вона високо оцінила співпрацю з львівськими митцями і висловила особливе захоплення львівською публікою.

Любов Кияновська